Петро Мичко

про силу знань, підтримку побратимів та успіх, який проявляється у справах

На рішення вступити до Академії Нацгвардії, випускника факультету логістики, сержанта Петра Мичко вплинуло не тільки бажання продовжити військову династію, але й схильність до перфекціонізму. З дитинства Петро мав можливість, на прикладі батька, спостерігати за впорядкованістю та зібраністю військовослужбовця, тому після 18 років заключив контракт із Національною гвардією України і став проходити службу в одній із військових частин міста Львів. За період проходження служби Петро зрозумів, що хоче підвищити знання у військовій сфері. Так розпочався його курсантський шлях. Взимку 2018, гвардійцю було присвоєно звання молодшого сержанта. Це була його маленька перемога. Перебуваючи на посаді командира відділення, він відчував відповідальність за особовий склад, намагався бути у ролі порадника, оскільки мав досвід служби у військах.

Час не стоїть на місці. Вже через місяць Петро Мичко проходитиме службу за посадою помічника начальника квартирно-експлуатаційної служби військової частини 3005 міста Харкова. Під час військового стажування у цій частині, тоді ще курсант, зрозумів, що у його сфері надзвичайно важливу роль має знання службових документів.


«Знаєте, практична складова у напрямку тилового забезпечення незамінна. Користуючись нагодою, хочу побажати майбутнім випускникам відразу пристосовуватися до роботи з документальною базою. Більше акцентувати увагу на практиці, бо в реальному житті все трішки по-іншому відбувається і майбутній офіцер повинен розуміти з якими труднощами доведеться зіштовхнутися».
Усвідомлюючи зміни, які скоро відбудуться у його житті, лейтенант поділився, що буде дуже шкода розлучатися із товаришами, адже вони за три з половиною роки стали, наче одна родина. Також, порівнюючи зміни в своєму характері та світосприйнятті, Петро Мичко зрозумів, що став значно мужнішим, загартованим до життя та почав напрочуд цінувати вільний час.
«Тепер я на власному досвіді переконався, якщо порівняти мого однолітка з Академії і цивільного вузу, то відмінності будуть помітні не тільки в інтересах, а й у цінностях. Хочеться акумулювати свої цінності та знання для побудови успішної кар’єри. Щодо категорії успіху, мої думки також змінилися. Сьогодні для мене це досягнути вершин і довести собі самому, що ти чогось вартий у цьому житті, адже ти можеш це не на словах, а на ділі. У військовій службі перспектив багато, а професійний ріст стрімкий, якщо в тебе є бажання та знання, які ти проявляєш, командири не залишать тебе поза увагою».
Завершуємо нашу розмову з Петром Мичко на щирій ноті. По-іншому просто не може бути, адже на запитання про життєве правило, офіцер не замислюючись відповідає:
«Завжди бути людяним. Незалежно від посади чи військового звання, намагатися ставитися до людини так як хотілося б, щоб ставилися до тебе. Мені здається, що саме в цьому сила військового. У вмінні працювати з людьми, зрозуміти їх потреби, підтримати, а у окремих випадках допомогти».
Петро Мичко
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website